Страхування воєнного ризику та гарантії

Страхування воєнного ризику та гарантії має один вимірюваний мандат: відокремити некомерційний ризик від комерційної спроможності проєкту. Політика запускається не постановою як такою, а портфелем рішень, у якому визначено власника, отримувача, ціну, строк і критерій завершення. Центральний показник виконання — частка профінансованих проєктів, що дійшли до будівництва. Його потрібно публікувати разом із базовим значенням, ціллю на 2028 і 2030 роки та поясненням відхилень.

Результат з’являється лише тоді, коли інструменти «страхування воєнного ризику, портфельні гарантії, first-loss механізм» працюють як одна послідовність. Підприємство має розуміти, до якого вікна звертатися, які документи подати, скільки триває рішення і за яких умов підтримка припиняється. Держава бере на себе тільки ту частину ризику або координації, яку ринок не може закрити самостійно; комерційний ризик, якість проєкту та відповідальність власника залишаються у бізнесу.

Перший контур — правила доступу. До запуску програми уряд затверджує єдину форму заявки, перелік доказів, метод оцінювання і підстави для відмови. Другий контур — проєктна перевірка: технічна спроможність, попит, грошовий потік, вплив на виробництво та здатність пройти закупівлю або фінансове закриття. Третій контур — договір із контрольними точками, після яких ресурс продовжується, змінюється або зупиняється.

Для цієї політики основними інструментами є страхування воєнного ризику, портфельні гарантії, first-loss механізм. Кожен інструмент має окремий баланс і не маскує інший: грант не підмінює власний внесок, гарантія не підмінює перевірку cash flow, технічна допомога не входить у капітальні витрати, а операційний бюджет не змішується з умовною експозицією. Такий поділ дозволяє бачити реальну вартість рішення й порівнювати її з додатковим приватним капіталом, випуском, експортом або зайнятістю.

У перші 90 днів відповідальний орган формує невелику delivery-команду, затверджує паспорт програми, відкриває реєстр і відбирає першу чергу проєктів. До кінця 2027 року мають бути підписані перші договори, оприлюднені строки проходження заявки та встановлена базова лінія показника. Річний ресурс 2027 року становить $0.60–0.78 млрд; він спрямовується на запуск і перевірку механізму, а не на розпорошення між непідготовленими заявками.

У 2028 році незалежний перегляд порівнює обіцяний і фактичний результат, повну вартість, частку приватного внеску та причини затримок. Слабкі інструменти закриваються або змінюються, сильні переходять у масштаб. У 2029–2030 роках фінансування концентрується на портфелях, що пройшли перевірку попиту й виконання. Сукупний орієнтир до 2030 року — $2.40–3.10 млрд. Рішення про продовження після 2030 року ухвалюється лише за наявності підтвердженого ефекту.

Державний пакет охоплює такі рішення: єдині правила відбору, ліміт умовної експозиції, публічний реєстр гарантій. Для кожного рішення потрібні юридичний власник, дата набрання чинності, джерело фінансування та відкритий показник виконання. Якщо рішення залежить від кількох органів, один із них отримує право скликати робочу групу, фіксувати розбіжності й виносити невирішене питання на рівень уряду в межах визначеного строку.

Бізнес бере на себе: власний внесок, підтверджений cash flow, план виходу з підтримки. Компанія подає перевірювані дані, розкриває пов’язаних осіб, підтверджує власний внесок і повідомляє про істотну зміну проєкту. Виплата або гарантія прив’язується до факту виконання, а не до самого статусу учасника. Великі отримувачі проходять аудит; агреговані дані про портфель публікуються без розкриття комерційної таємниці.

Річні орієнтири становлять: 2027 — $0.60–0.78 млрд, 2028 — $0.60–0.78 млрд, 2029 — $0.60–0.78 млрд, 2030 — $0.60–0.78 млрд. Умовна експозиція гаранта; облік за проєктами і портфелями. Горизонт до 2035 року оцінюється як $2.40–3.10 млрд. Підтримка скорочується після появи приватного страхового ринку. Усі суми мають читатися разом із типом ресурсу: прямі видатки, кредит, гарантія, умовна експозиція та приватне співфінансування не додаються як одна бюджетна величина.

Щоквартальний контроль показує чергу заявок, строк рішення, підписані договори, фактичні виплати, мобілізований приватний ресурс і виконані контрольні точки. Щорічний звіт порівнює портфель із секторними даними, сигналами ризику та сценаріями 2030–2035. Політика завершується, коли ринок або постійна інституція здатні виконувати функцію без спеціального режиму; коли результат не підтверджується два цикли поспіль, програма зупиняється або перебудовується.